Тривожно-уникаючий тип прив'язаності: розбір
Вам хочеться близькості й водночас страшно її отримати – «іди сюди, йди геть».
Тривожно-уникаюча прив'язаність поєднує сильну потребу в близькості й такий самий сильний страх перед нею. Розбираємося, як це проявляється і що допомагає жити з цим спокійніше.
Ознаки
Головна прикмета цього типу – внутрішня суперечність. Вам хочеться, щоб хтось був поруч, розумів і приймав, але щойно стосунки стають ближчими, з'являється бажання закритися чи втекти.
У житті це може виглядати так. Після теплого вечора вдвох наступного дня ви не відповідаєте на повідомлення. А коли партнер, своєю чергою, тримається на відстані, виникає сильна тривога й бажання повернути близькість будь-якою ціною.
Довіра дається важко. Навіть якщо партнер поводиться дбайливо, десь усередині лишається очікування підступу: «Зараз усе добре, але скоро буде боляче». Компліменти викликають ніяковість, а турбота може насторожувати.
Настрій у стосунках часто змінюється хвилями: періоди гарячої близькості змінюються холодом і відстороненістю. Іноді ви й самі не можете пояснити, чому вчора хотілося бути разом, а сьогодні – триматися подалі.
Чому це найсуперечливіший тип
У моделі прив'язаності є дві шкали: тривожність, тобто страх відкинення, і уникання, тобто дискомфорт від близькості. У надійного типу обидві низькі, у тривожного висока лише тривожність, в уникаючого – лише уникання. У тривожно-уникаючого високі обидві шкали.
Це означає, що в людині одночасно працюють дві протилежні стратегії. Одна каже: «Тримайся ближче, інакше тебе покинуть». Друга: «Не підпускай надто близько, інакше буде боляче». Звідси й формула «іди сюди, йди геть».
Таке поєднання часто складається, коли близькі люди в дитинстві були водночас джерелом тепла і джерелом напруги. Дитині хотілося до них тягнутися, і водночас поруч із ними бувало тривожно. Психіка знайшла єдиний доступний вихід – хотіти близькості й остерігатися її одночасно.
Важливо: це не «зламаність». Це складна, але зрозуміла стратегія, яка колись допомагала впоратися з непередбачуваним світом.
Як проявляється у стосунках
Початок стосунків може бути дуже яскравим. Сильне тяжіння, розмови до ранку, відчуття, що нарешті знайшлася «своя людина». Але в міру того як зв'язок міцнішає, зростає й внутрішня напруга.
У якийсь момент виникає бажання все обірвати: знайти привід для сварки, перестати відповідати, почати сумніватися в партнерові. Якщо партнер відходить у відповідь, накочує страх утрати, і ви знову тягнетеся назустріч.
Сварки бувають непередбачуваними і для вас, і для партнера. Іноді хочеться водночас, щоб вас обійняли і щоб дали спокій. Через це важко сказати, що саме потрібно, – і партнер губиться.
З часом такі гойдалки втомлюють обох. Буває, що людина з цим типом надовго лишається без стосунків – не тому, що не хоче їх, а тому, що так спокійніше. Або, навпаки, обирає стосунки, де справжня близькість від самого початку неможлива, наприклад на великій відстані.
Що допомагає
Перше – навчитися помічати, яка з двох стратегій увімкнулася зараз. Це тривога («мене покинуть») чи уникання («мені надто близько»)? Уже саме розуміння допомагає не діяти на автоматі.
Друге – сповільнюватися. Стосунки не обов'язково розвивати стрімко. Можна зустрічатися рідше, але регулярно, знайомитися з друзями партнера, коли ви до цього готові, і не квапити важливі рішення. Спокійний темп знижує і страх утрати, і страх розчинитися в іншому.
Третє – говорити про свою особливість заздалегідь, поки все спокійно. Наприклад: «Іноді мені треба відійти, це не означає, що я йду назовсім. Якщо я зникну на день, просто напиши мені ввечері». Така домовленість допомагає партнерові не сприймати гойдалки на свій рахунок.
Четверте – обирати спокійних, надійних людей і давати собі час до них звикнути. Спочатку така стабільність може здаватися незвичною чи навіть нудною, але саме в ній поступово з'являється довіра.
П'яте – дбайливо ставитися до себе в моменти гойдалок. Замість докорів «знову через мене все зіпсувалося» можна сказати собі: «Зараз мені страшно, і це мине».
Коли варто спертися на психолога
Тривожно-уникаючий тип пов'язаний із глибокими й давніми переживаннями, і впоратися з ними наодинці буває непросто. Це не означає, що з вами щось не так. Просто деякі вузли легше розплутувати разом із фахівцем.
Робота з психологом може бути добрим варіантом, якщо гойдалки у стосунках виснажують, якщо ви помічаєте, що раз у раз обриваєте зв'язок, коли все стає серйозно, або якщо старі спогади часто спливають і заважають жити тепер.
На зустрічах із психологом можна в безпечному темпі досліджувати, звідки беруться реакції, і отримати новий досвід: говорити про себе й бачити, що вас слухають і не відштовхують. Для багатьох самі ці стосунки з фахівцем стають першим прикладом близькості, у якій не треба обирати між «тягнутися» і «захищатися».
Шукати підтримку можна поступово: почати з однієї консультації й подивитися, чи підходить вам ця людина та її підхід. Ви маєте право обирати й змінювати фахівця – це теж частина турботи про себе.
Якщо для початку хочеться краще зрозуміти свій стиль, пройдіть наш тест: 24 запитання, близько 10 хвилин, безкоштовно й без реєстрації.
Статті на тему
Пройти безкоштовний тест – 10 хвилин